Дмитро Селюк: "Завдання виграти Євро-2012 – це повна маячня"

От кого не сподівався побачити на грі в Донецьку «Металург» – «Карпати» автор цих рядків, так це Дмитра Селюка. Адже всім добре відомо, що він мешкає на Піренейському півострові і при цьому страшенно боїться літати. Тому в Україні майже не буває. Однак, як зізнався пан Дмитро, він не міг пропустити таку подію, як святкування 75-річчя ФК «Шахтар», а тому пересилив свій страх і сів у літак. А вже опинившись у Донецьку, не міг не подивитися наживо гру місцевого «Металурга» – клубу, в якому він свого часу працював віце-президентом. Після гри нині добре відомий футбольний агент не відмовив у розмові кореспонденту Інформаційного центру.

– Я спеціально прилетів до Донецька, щоб привітати мій улюблений клуб «Шахтар» із 75-річчям і достроковим завоюванням чергового титулу чемпіона України. Звичайно, головна причина – це ювілей «Шахтаря», який я не міг пропустити. Адже я дуже сильно люблю цей клуб і з величезною повагою ставлюся до його керівництва та особисто до президента «Шахтаря».

– Чи є зараз у команді «Металург» гравці, з якими ви працюєте як футбольний агент?

– Так, їх двоє – захисник Айоделе Аделейє і форвард Фанендо Аді. Обоє дуже талановиті і до того ж ще зовсім молоді хлопці – одному 22 роки, а другому взагалі 20. Якщо все буде в порядку, Аді повинен грати у складі одного з великих європейських клубів.

– Які враження у вас залишилися від матчу?

– Схоже, я приїхав на фарт для «Металурга» – команда виграла 4:1, чого вже дуже давно не було. Судячи з усього, мені потрібно приїжджати на кожну гру команди, і тоді «Металург» боротиметься за верхні місця турнірної таблиці.

– Може є сенс повернутися на роботу в структуру клубу?

– Повертатися в «Металург» я не хочу. Однак планую продовжити співпрацю і допомагати донеччанам в питаннях постачання кваліфікованих гравців.

– Що скажете про український футбол, чи правильним шляхом розвитку він йде?

– Перш за все, я очікую вже в наступному сезоні значно більшу конкуренцію у Прем’єр-лізі, маю на увазі, в її верхній частині турнірної таблиці. Адже такі клуби, як «Дніпро», «Металіст», «Карпати» останнім часом дуже серйозно і достатньо продуктивно працюють у всіх напрямах роботи. Думаю, що з нового чемпіонату до них приєднається і донецький «Металург», а можливо, й ще хтось. Керівництво цих клубів щороку збільшує інвестиції в інфраструктуру, укладає контракти з висококваліфікованими футболістами та тренерами, ставить щораз вищі завдання як на внутрішній, так і на міжнародній арені. Тому коли ці клуби максимально наблизяться за своїм рівнем у всіх компонентах до «Шахтаря» і «Динамо», українська Прем’єр-ліга, яка й так поступово прогресує, стане розвиватися ще більшими темпами. Однак я вважаю, що потрібно зробити дві речі. Перше, я це вже не раз підкреслював, необхідно взагалі відмінити ліміт на легіонерів. Це одразу зменшить фінансові витрати на придбання футболістів. Адже нині українські футболісти, які насправді є висококласними гравцями, вартують невиправдано дорого, бо їх дуже мало і вони є дефіцитом. А відміна ліміту цю ціну суттєво зменшить і дозволить зекономлені кошти клубам вкладати в інфраструктуру, підготовку свого резерву. І друге, в Україні власники клубів вкладають у футбол свої кошти. А зараз країна, як і вся Європа, переживає кризу. Тому необхідно давати якісь пільги тим, хто розбудовує спортивну інфраструктуру країни. Адже нові спортивні об’єкти – це здоров’я нації...

– Якої думки ви про «Карпати», про їхню гру та перспективи?

– Я до «Карпат» вже давно відношуся дуже добре, ми в чудових дружніх стосунках з Петром Петровичем Димінським. Аби не бути голослівним, скажу, що коли брати вкладені інвестиції та досягнутий результат, то «Карпати», безумовно, одна з найкращих команд в Україні.

– Що трапилося з «Карпатами» в сьогоднішній грі?

– Перший тайм закінчився 0:0, і команди показали в ньому абсолютно рівну гру. А от після перерви... Я не хочу применшувати заслуги футболістів «Металурга», тим більше, що я ніби приїхав на фарт саме цій команді, але дивіться, що виходить. Я вам скажу, поклавши руку на серце, що в ситуації, коли команда вже виконала всі завдання на сезон, то дуже важко змусити її грати на всі сто відсотків. Чому? Вже через одну гру гравці йдуть у відпустку. Не за горами й 9-е липня, коли розпочнеться новий сезон. А тому цілком нормально, що ніхто не хоче отримати травму в грі, яка вже нічого не вирішує. У відпустці футболіст повинен відпочивати, а не витрачати її на лікування травм. Тому й вийшло в цій грі, що одна з найбільш самовідданих команд в українському футболі нині не проявила бійцівських якостей, однієї з найсильніших своїх сторін. І не потрібно за це сварити гравців, ці процеси відбуваються на підсвідомому рівні.

– Але ж уболівальник хоче, щоб команда віддавалася грі в кожному матчі...

– Так, але той же вболівальник вибачить команді, якщо вона не на повну міць проводить такі ігри, однак при цьому видає результат там, де це потрібно, і досягає мети, яка поставлена на сезон. Наведу вам кілька прикладів вже з нинішнього сезону. «Барселона» і «Шахтар», гарантувавши чемпіонство, зіграли з далеко не найсильнішими суперниками по 1:1. Той же «МЮ» виграв «золото», також зігравши 1:1. Тому команда, коли виконує завдання на сезон, починає десь грати внічию, десь програвати... Але це вже не важливо. Головне – мети досягнуто. Тому й сьогодні так сталося. Так, «Металург» у другому таймі виглядав симпатичніше. Команда додала в швидкості, забила кілька насправді дуже красивих голів. Але, не відкидаючи достоїнств «Металурга», не можна відкидати й певний скептицизм гравців «Карпат» до цього матчу. Адже для них він був по своїй суті, не за офіційним статусом, товариським. Тому я б їм порадив просто про нього якомога швидше забути.

– Хто з гравців «Карпат» вам найбільше подобається?

– Знаєте, у «Карпатах» є багато насправді симпатичних футболістів, але я нікого з них не хочу називати. І справа тут не в педагогіці, як це часто говорять тренери. Просто мені особисто «Карпати» симпатичні перш за все як команда. Мені дуже сильно імпонує той командний дух і той бойовий настрой, з яким футболісти «Карпат» виходять на поле, вони завжди мотивовані. Також мені до вподоби і їхня агресивна командна гра, коли вони весь час намагаються диктувати супернику свою волю. Це не може не подобатися. Тому я переконаний, що львівський вболівальник залюбки ходить на ігри «Карпат». І мене зовсім не здивувало, що навіть до Донецька на гру, яка вже не має ніякого значення, підтримати команду приїхала група фанатів.

– Якими ви бачите перспективи «Карпат»?

– Я за «Карпатами» вже давно і пильно спостерігаю. Ми з Петром Петровичем багато говорили про розвиток львівського клубу, про його становлення. Тому мені цікаво спостерігати і співставляти те, що є, з тим, про що ми говорили. Відзначу, що «Карпати» і як команда, і як клуб, постійно прогресують і весь час рухаються вперед.

– Якими ви бачите перспективи збірної України на домашньому Євро-2012?

– Завдання його виграти – це повна маячня. А от з групи може й вийдемо. Адже у нас є один серйозний козир – грати будемо вдома. А господарів, як би вони не грали, як правило, завжди пхають, щоб вони хоч кудись вийшли. Втім, відзначу, що молодь в Україні насправді є хороша і з неї у перспективі можна зробити сильну збірну.