Олег Венглинський: "Весною деякі матчі були дивними"

Відомий у минулому футболіст, гравець київського «Динамо», дніпропетровського «Дніпра» та національної збірної Олег Венглинський проаналізував сезон 2010-2011 рр.

— Які несподіванки розіграшу Прем’єр-ліги 2010/2011 можете виокремити?

— Не те, щоб несподіванки, я сказав би — приємні моменти. Інтрига в чемпіонаті протрималася практично до останнього туру. Була боротьба за виживання, розв’язка в останньому раунді змагань була непередбачуваною, такою, що не піддавалася логіці. До останнього була конкуренція за зону Ліги Європи. А ось у чемпіонській гонці інтрига вже давно зникла. Загалом цей чемпіонат був цікавим, до кінця тримав уболівальників у напруженні.

— Чому зникла «золота інтрига»? Через заслуги «Шахтаря» чи помилки «Динамо»?

— Думаю, все-таки останнє. Був невдалий старт у сезоні, команда не вийшла в груповий етап Ліги чемпіонів, був непростий психологічний етап, у підсумку — тренерська відставка. Поки «Динамо» приходило до тями, «Шахтар» набирав очки в Прем’єр-лізі та Лізі чемпіонів. Хоча, як на мене, попри великий відрив «гірників», навесні кияни не повинні були опускати руки. Все-таки донеччани втрачали пункти. Якби «динамівці» відповідальніше поставилося до весняних матчів, то ще змогли б претендувати на золоті нагороди. Тим паче, вони впевнено перемогли в очній зустрічі з «гірниками». На мою думку, самі кияни не вірили в те, що можуть наздогнати «шахтарів». А ті почали втрачати очки і грати не так яскраво, як у першому колі.

— «Динамо» Юрія Сьоміна в наступному чемпіонаті здатне на рівних конкурувати з «Шахтарем»?

— Не варто думати про те, що «Шахтар» за рівнем гри чи підбором футболістів так суттєво відірвався від «Динамо». Обидві команди за цими показниками приблизно на одному рівні. Просто для «гірників» цей сезон склався дуже вдало. Не впевнений, що вони регулярно гратимуть у чвертьфіналі Ліги чемпіонів. Останній поєдинок «Динамо»-«Шахтар» засвідчив, що кияни нині в чудовій формі, й «гірникам» буде складно перемогти в наступному чемпіонаті. Побачите, це підтвердить також фінал Кубка України.

— Упродовж багатьох років говорять, що ось у наступному сезоні «Металіст» боротиметься за Лігу чемпіонів. Однак щоразу харків’янам чогось бракує. Кадровий потенціал команди Мирона Маркевича, вочевидь, не дозволяє сподіватися на те, що в наступному чемпіонаті вона втрутиться в перегони за «золотом»?

— Не скажу, що «Металіст» не готовий до цього. Навесні в харків’ян стався психологічний надлом. У першому колі вони непогано грали на внутрішній і міжнародній аренах, а потім зламалися. Мені здається, що далися взнаки невдалі матчі з німецьким «Байєром». А відтак був потрібен час, аби команда отямилася. Наприкінці чемпіонату «металісти» набули форми, придбані легіонери розігралися. Головна проблема «Металіста» — психологічна. Думаю, в наступному сезоні Маркевич однозначно боротиметься за участь у Лізі чемпіонів.

— У вас не викликає запитань останнє протистояння сезону 2010-2011 рр. між «Оболонню» та «Металістом»?

— Ми ж усі дорослі люди, розуміємо, хто дав дорогу в тренерську роботу наставникові «пивоварів» Сергію Ковальцю. Це зробив Маркевич. Не можу сказати напевне, але, як на мене, помітно якусь симпатію «Оболоні» до «Металіста».

— Ви трохи більш ніж місяць тому скептично відгукувалися про роботу Хуанде Рамоса в «Дніпрі». Ваша думка не змінилася?

— А чому вона мала змінитися? Призове місце «Дніпро» не зайняв. Не думаю, що за попереднього тренера команда вилетіла б у першу лігу чи не посіла б четверте місце. «Дніпро» за Рамоса не піднявся вище й не опустився нижче. Я так і передбачав. Ось і тепер іспанець каже, що, «попри хорошу гру, нам потрібно підсилюватися». Розумію, що в «Дніпрі» буде засилля легіонерів. Тому мені навіть не особливо цікаво стежити за цією командою. Там же залишилося лише кілька українців, з якими я грав і яких добре знаю. Я — за вітчизняного виробника, мені більше подобається переглядати матчі «Карпат», за які виступає багато українців, а не спостерігати за легіонерами «Дніпра». Не хочу втручатися в роботу Рамоса, для цього є президент і директор клубу. Однак те, що він не зайняв призового місця... Не думаю, що іспанця запрошували для четвертої позиції. Побачимо, як «Дніпро» зіграє в єврокубках. Це і буде мірилом роботи Хуанде Рамоса.

— У наступному сезоні полтавська «Ворскла» представлятиме Україну в Лізі Європи. Наставник полтавчан Микола Павлов зізнався, що для нього головне — якомога більше перемог, які дозволять його підопічним отримати більше преміальних. При цьому амбіційних завдань, таких, як вихід у груповий етап, від нього не пролунало. Це свідчить про те, що особливих результатів від цієї команди очікувати не варто?

— Микола Павлов — розумна людина, метр тренерського цеху. Впродовж сезону він не казав, що перед «Ворсклою» стоїть завдання вийти в Лігу Європи. Ніхто цього не декларував, але полтавчани це зробили. Гадаю, Павлов і цього разу страхується на випадок невдачі на міжнародній арені. Головне, щоб жереб був хорошим. А так, це футбол, він непередбачуваний. Єврокубки потрібні — це ж досвід, виступи на міжнародній арені допомагають побачити власні слабкі місця. Думаю, «Ворскла» та ті самі «Карпати» гідно представлять Україну на міжнародній арені. Тим паче, минулого сезону галичани вже набили собі «єврокубкові шишки». Насамперед неоюхідно зробити правильні висновки та не повторити старих помилок. Звісно, мені не хотілося б, аби повторилася ситуація, як у матчах «Таврія»-«Байєр» чи «Металіст»-«Байєр». Прагну, щоб наші команди всім чинили гідний опір. А грати можна зі всіма. Наші провідні команди «Шахтар» і «Динамо» це підтверджували.

— Але ж не все так просто — здобули досвід в єврокубках, зробили висновки і вийшли на якісніший рівень. Під правильними висновками розуміють підсилення, а для придбання кваліфікованих новобранців потрібні гроші. Тобто все впирається в здатність власників клубу збільшити бюджет, в іншому разі можна щороку стабільно грати в Лізі Європи і також стабільно там програвати...

— Погоджуюся з вами. Однозначно, підсилення необхідне всім командам. Це розуміють президенти клубів, вони ж реально оцінюють свої можливості та не хочуть бути хлопчиками для биття. Але при цьому хотілося б, щоб «Карпати» зберігали співвідношення українських футболістів та іноземців і більше працювали на перспективу придбання доморощених талантів.

— На початку розмови ви сказали, що деякі результати зустрічей останнього туру Прем’єр-ліги не піддаються логіці. Маєте на увазі поєдинок «Іллічівець»-«Динамо»?

— Якщо ви натякаєте на недотримання принципів чесної гри, то це точно не про цей двобій. Навіть у страшному сні мені не може наснитися, що «Динамо» здало матч «Іллічівцю». Бувають такі протистояння. Тим паче, голи у ворота Шовковського влітали після рикошетів, ударів здалеку. «Динамо» ніколи не займалося «дивними» поєдинками. Це ж флагман, якщо він почне цим «балуватися», то що буде з українським футболом...

— А що ж тоді нелогічного було в останньому турі?

— Нелогічного... Ну хоча б те, що не завжди команда, програючи з рахунком 0:2, перемагає, як це трапилося з «Іллічівцем». Нелогічним було те, що в кримському «дербі» «Севастополь», який більше потребував очки, поступився «Таврії». Земляки все-таки, але чесна гра була до кінця. Щодо нелогічності, то взагалі говорив би про кінцівку чемпіонату. Деякі матчі спонукають мене до поганих думок.

— Наприклад?

— Не можу стверджувати, але деякі поєдинки були дивними. Згадайте луцьку «Волинь». Команда блискуче провела перше коло, була в турнірній таблиці на шостому місці. А в другому відрізку чемпіонату лучани зіграли просто бездарно. Виграли лише один чи два матчі, інші програли. Для мене ця команда стала розчаруванням. Це що виходить, після першого кола і двох місяців зимових зборів «Волинь» розучилася грати? Ні, не розучилася, а куди ж дівся результат? Тому й погані думки виникають. Завдання лучани вирішили і почали грати у своє задоволення. Поставте після цих слів три крапки. Не особливо мені сподобалася гра в Дніпропетровську між «Дніпром» і «Ворсклою». Микола Павлов родом із цього міста, він завжди дає бій «Дніпру». Цього разу полтавчани так безвольно програли з рахунком 2:0. А їхній наставник, який зазвичай 30 метрів до суддів чи футболістів біжить швидше, ніж за чотири секунди, спокійно сидів на тренерській лаві. Ну, не знаю...

— Наостанок, ви сказали, що чемпіонат, за винятком боротьби за «золото», був інтригуючим. Це свідчить про те, що наші команди прогресують чи через регрес грандів їх рівень вирівнюється?

— Думаю, прогресують. Усі рівняються на найсильніших, тому керівники вкладають більше грошей, рівень команд зростає. Дехто відчув смак єврокубків, «Шахтар» виграв Кубок УЄФА. Це для всіх є великим стимулом працювати і боротися за призові місця. «Гірники» спокійно вийшли у чвертьфінал Ліги чемпіонів, «Динамо» непогано виступило в Лізі Європи. Однозначно, рівень українського футболу зростає.