Сергій Пучков: "Мені подобається іспанський стиль футболу"

Після трирічної перерви Сергій Пучков повернувся до «Севастополя». Свого часу Сергій Валентинович очолив його в часи, коли він перебував у другій лізі, та зробив із нього міцну команду першої ліги. Відтоді багато що змінилося — «Севастополь» встиг відіграти один сезон в елітному дивізіоні, а нині намагається знову туди повернутися. Щоправда, наразі своє завдання, яке полягає у поверненні до ПЛ, «моряки» не виконують. «Севастополь» посідає четверту сходинку, відстаючи від жаданого другого місця на дев’ять очок. Саме з метою ліквідації цього відставання та виходу у прем’єр-лігу керівництво покликало до керма клубу старого-нового тренера. Тож до вашої уваги — перші враження Сергія Пучкова від повернення у «Севастополь».

— Сергію Валентиновичу, чи можете сказати, що за три роки вашої відсутності у клубі все кардинально змінилося?

— На всі сто! Склад, гадаю, змінився відсотків на 70 — дуже мало залишилися тих, хто ще грав за клуб три роки тому. Щодо інфраструктури, то тут все справді кардинально помінялося. Та ні, мабуть, на всі 200 відсотків! У кращій бік, звичайно.

— На своєму представленні ви сказали, що маєте на меті покращити бойовий дух команди до того рівня, який був під час вашого першого приходу до керма «Севастополя»…

— Справді, тоді я пам’ятаю, як хлопці виходили на кожен матч, неначе він був останнім. Вони завжди грали на перемогу незалежно від суперника, важливості матчу. Просто кажучи — віддавалися грі повністю.

— Тобто про сьогоденний колектив ви такого сказати не можете?

— Так, не буду приховувати, що з цим є певні проблеми. Втім, те, що я побачив у першому своєму матчі на тренерському містку «Севастополя», налаштувало мене на оптимістичний лад. Помітно було, що кожен гравець хотів себе проявити, усі билися до кінця. На жаль, десь нам не пощастило. Також були дві ситуації, коли арбітр цілком міг ставити пенальті у ворота «Буковини», проте цього не зробив. Зрештою, самовіддачею гравців я, в цілому, задоволений, проте ще є над чим працювати.

— Наступна гра проти «Кримтеплиці» — матч за шість очок?

— Безумовно, це буде дуже складний та відповідальний поєдинок, у якому ми зобов’язані брати максимум — інакше й ніяк. У нас наразі серія з трьох домашніх матчів: «Буковина», з якою ми вже втратили пункти, «Кримтеплиця» та «Говерла-Закарпаття». Ми гратимемо вдома проти прямих конкурентів — треба відіграти якнайкраще та здобути шість очок.

— Продовжимо тему минулого поєдинку проти «Буковини». На післяматчевій прес-конференції ви сказали, що команді не вистачало досвідчених футболістів. Будете їх шукати взимку на трансферному ринку?

— До того часу ще дожити треба (усміхається), тоді й подивимося. Я порахував, що у попередньому матчі ми не могли використовувати з різних причин п’ятьох футболістів, кожного з яких можна назвати досвідченим: Маріуш Лєвандовскі, Анатолій Кіцута, Євген Бредун, Андрій Зборовський та Олег Поліщук. Усі вони пограли у прем’єр-лізі та могли би нам допомогти.

— У «Севастополі» виступає чимало легіонерів, як для першої ліги. З Дуляєм, Левандовскі, Гвініанідзе ви можете спокійно спілкуватися російською. А ось з нігерійцем Майклом Алозіє та македонцем Бесартом Ібраїмі як знаходите спільну мову?

— Вони чудово розуміють російську. Я бачу, що до них доходять мої слова, тому все нормально.

— Ще одне питання щодо Алозіє. Він почав сезон у старті, але не забивав і опинився у глибокому резерві. Ви на нього розраховуєте?

— Поки що розраховую. Гадаю, до нього треба знайти правильний підхід, поговорити з ним — він має зрозуміти, що я бачу в ньому потенціал. Якщо нічого не вийде — взимку вирішуватимемо його долю.

—Цими днями відкрився клубний магазин «Севастополя». Відвідували його?

— На жаль, поки немає часу — працюємо у дворазовому режимі. Утім, планую завтра зайти (розмова відбулася у середу — Г.К.). Насправді цікаво подивитися, що там і як. Це дуже добре, що віднині наші вболівальники мають можливість купити все, що стосується «Севастополя», в одному магазині.

— Вивчаючи вашу тренерську кар’єру, простежується певна тенденція. Ви тренували переважно команди з півдня — працювали у Херсоні, Миколаєві, Сімферополі, двічі у Севастополі. Це — випадковий збіг чи ви настільки теплолюбна людина?

— (Сміється). Навіть і не знаю — радше, це збіг обставин. На початку я тренував «Гірняк-Спорт» із міста Комсомольськ, потім у Черкасах працював, а вже згодом розпочався мій південний період.

— Наостанок глобальне питання. Чи є у вас якісь орієнтири у світовому футболі, ідеальні команди, на які варто рівнятися?

— Ідеалу не існує — з кожних успішних колективів варто брати найкраще. Не буду оригінальним, але мені подобаються «Барселона» та й взагалі іспанський стиль футболу. До слова, я свого часу мав їхати у каталонський клуб на стажування, але, на жаль, через деякі обставини не вдалося цього зробити. Своєю дисципліною мені до вподоби німецькі клуби. Імпонує манера англійських команд — завжди грати до кінця. Ми також станемо такими.