Тарас СТЕПАНЕНКО: "Я никогда бы не поменял гражданство, я люблю свою страну" - Футбол Прогноз 7 червня 2007
Тарас СТЕПАНЕНКО: "Я никогда бы не поменял гражданство, я люблю свою страну" Одними з найвідповідальнішими амплуа на полі є
позиція захисника та воротаря. Більше спеціалістів вважають, що саме на
цих позиціях повинні грати досвідчені футболісти. Але останнім часом
ці вигадані стереотипи ламаються самими гравцями. Не виключенням стала
і команда запорізького «Металургу». В свої сімнадцять Тарас Степаненко
грає в основному складі запорізького «Металурга», показуючи неабиякий
результат. Доречи, нещодавно юного захисника визвали у молодіжну
збірну. Сьогодні всі цікаві факти захисної ланки і про особисте життя
розповідає наймолодший «металург», сімнадцятирічний Тарас Степаненко. - В основному складі запорізького «Металургу» ви є наймолодшим гравцем. Як ви потрапили до основного складу і які почуття вас переповнювали? - Мене взяли на збори з першою командою у січні місяці. Спочатку взяли для того, щоб подивитися. Так просто виходило – проявляв непоганий результат. І Сергій Володимирович Ященко дав мені шанс заграти в основному складі. Які враження? Звичайно приємні (посміхається). В сімнадцять років виступати у Вищій Лізі, приємно. - В психологічному плані як сприйняли новину? - Чесно кажучи нормально. Хлопці, котрі старші за мене допомагають, підказують в деяких ігрових моментах. - З ким з команди спілкуєтесь? - В принципі з усіма спілкуюсь, всі ми дружимо. Мій сусід по кімнаті – Андрій Глущенко. Якщо брати тих, хто старший то Тігорєв Ян, Артем Челядинський, серед молодших – Вова, Польовий, Серьожа Сілюк, Вова Аржанов. Всі ми нормально спілкуємось і один одному допомагаємо. - Розкажіть, будь ласка про себе? - Футболом почав займатися я років з дев’яти при колишньому ФК «Торпедо». Спочатку тренером в мене був Несторенко Владислав Юрійович, він зараз працює селекціонером. Згодом, взимку 2006 року, мене взяли на перегляд до другої команди «Металургу», тренером якої був Анатолій Чанцев. До того ж була одна умова - на полі потрібен був знаходитися гравець 89 – того року. Тому пощастило і місце в основному складі довірили мені. - У хлопців вашого віку часто бувають кумири. Чи є вони у вас? - Мені дуже подобається Зінедін Зідан. Його гра, професіоналізм. Взагалі–то подобаються багато гравців, які вражають грою, досвідом. - Чи є бажання змінити футбольний клуб? - Якщо змінювати футбольний клуб, то потрібно йти в той котрий сильніший в якому ти на даний момент знаходишся. Для того щоб перейти в клуб який рівнем вищий необхідно і себе показати з кращої сторони. Тому я і не задумувався щоб перейти. В цій командні мені досить комфортно. До того ж потрібна адаптація до нового тренера. У кожного свої вимоги. - Тарасе, ви б змінили країні і громадянство, як свого часу це зроби Артем Мілевський, змінивши Білорусь на Україну? - Країну можна було змінити, випробувати свої сили в клубі європейського рівня. Що стосується громадянства, то не змінив би його. Я люблю свою країну, до того ж якщо ти добре граєш чому не залишитися і не грати за свою країну. У нас в команді є два чудових гравця – Артем Челядинський, Ян Тігорєв, вони з Білорусі. В України грають за футбольний клуб, а в рідній країні захищають її кольори . - Як коротаєте час в поїздці? - Я дуже люблю музику слухати. Зараз мені подобаються пісні співачки Неллі Фуртадо. Але більш за все люблю слухати музику дивлячись у вікно. - Ваше життєве кредо? - Головне кредо – допомагати своїй родині. В мене тільки мама і два молодших брата. Нажаль батька в мене не має, він загинув в 2003 році. Я намагаюсь робити все, що залежить від мене і що в моїх силах. - В якому вищому навчальному закладі ви навчаєтесь? - В національному технічному університеті за спеціальністю – Міжнародний туризм. Така нова спеціальність і хотілося б себе випробувати в іншій сфері. До того ж мені дуже подобається подорожувати. - Навчатися в університеті подобається? - Правду кажучи я там не часто буваю (посміхається), хоча навчаюсь на денному відділені. Група чудова, спілкуюсь у усіма. - Якими видами спорту ви цікавитися, окрім футболу? - Як казав мій тренер в ДЮСШ – футболіст потрібен проявляти в усіх видах спорту, вміти все. Мені до вподоби волейбол. Часто з друзями граємо для того щоб відволіктись від футболу. - На що вас можна спровокувати? - Взагалі – то я людина врівноважена. І не намагаюсь піддаватися на провокації, знаючи, що цим можу підвести команду. - З ким ви спілкуєтесь із гравцями Вищої Ліги? - Чесно кажучи не з ким так тісно не знайом. Знаю всіх в обличчя, але ще так не з ким не спілкувався. - На ваш погляд, чого не вистачає українському футболу? - Потрібно підвищувати рівень професійності. Щоб гра була цікавою. - Якими головними якостями повинен володіти захисник під час гри? - Найголовніше щоб він був чіпкий. Потрібно також вибрати правильну позицію нам полі під час гри. - Хотіли б вийти на поле в ранзі капітана команди? - Ні. Капітан команди – це не просто той, у кого є пов’язка на руці. Це, спочатку, лідер, який веде за собою команду. Зараз я не маю така авторитету та поваги, які є у капітана. - Хто серед капітанів українського футболу дійсно заслуговує на це звання? - Мені дуже подобається Анатолій Тимощук. Хоча він перейшов до пітерського «Зеніту» і там в нього звання капітана. Андрій Русол, котрий в протистоянні з нашою командою виручив свою. - Пресу яку любите читати? - Я не дуже люблю читати пресу. Якщо все ж таки читати, то наприклад, газети «Спорт - експрес», «Команда». Хоча «Команда» не завжди дає об’єктивну оцінку нашому клубові. - Тарасе, ваша заповітна мрія? - Мрія? Стати професійним футболістом. І це є моя мета, до котрої я прагну. Хочеться побажати лише вдачі, менше травм і гарного настрою! | |