Стартував новий сезон, який з перших турів охарактеризувався кількома приємними несподіванками — сенсаційними результатами. Старту сезону передувала цікава подія — зустріч керманичів українського футболу із суддівським корпусом. Не обійшлося і без неприємностей — лунали знов нарікання на неякісний та упереджений арбітраж, на старті змагань другої ліги знялися два клуби — „Спартак” та „Красилів”, поширилися песимістичні прогнози щодо майбутнього клубу вищої ліги — „Кривбасу”... Одне слово, питань для спілкування з фахівцями, що відповідають за наш професіональний футбол, назбиралося багато. Співрозмовником нашої газети сьогодні став виконавчий директор Професіональної футбольної ліги України Анатолій Попов.
ХОРОШИЙ ТАНДЕМ — ЗАПОРУКА УСПІХУ
— Анатолію Володимировичу, які враження у вас склалися від перших турів і чого очікуєте від нового сезону?
— Перші враження досить оптимістичні. Можна передбачити, що сезон складеться дуже непросто для наших лідерів. Свідченням цього є, наприклад, матч „Динамо” — „Арсенал”. Трансферна політика, яку проводять „Динамо” та „Шахтар”, говорить про те, що обидва клуби дуже серйозно налаштовані на сезон і це не може не радувати. „Дніпро” — спокійно і методично, на мій погляд, прямує до своєї мети — забронювати собі місце в єврокубках. Невдачі на старті „Металіста”, я вважаю, треба сприймати спокійно. В історії футболу немало випадків, коли у команди, яка досягла значних успіхів, настає спад. Тому я впевнений, що харків’яни згодом вийдуть із цього стану і ще покажуть і цікаву гру, і результат. „Таврія”, враховуючи те, який досвід у її наставника Михайла Фоменка і якіамбіції її президента Сергія Куницина, теж себе проявить якнайкраще. Взагалі, відзначу, що зараз склалося багато хороших тандемів: Куницин — Фоменко („Таврія”), Коломойський – Протасов («Дніпро»), Ярославський — Маркевич („Металіст”), Димінський — Іщенко („Карпати”). Також до цієї групи можна прирахувати тандеми Данилов — Безсонов (ФК „Харків”), Рабинович — Заваров („Арсенал”). Це чудове поєднання висококваліфікованих фахівців і впливових в Україні людей, які вболівають за футбол. Загалом вимальовується картина, де видно, що у нас є і кваліфіковані тренери і честолюбні, амбіційні керівники на чолі з Ахметовим і Суркісом. Це вже свідчить про те, що чемпіонат буде непередбачуваним. Хоча, треба визнати, через об’єктивні причини домінуюче становище займають „Динамо” та „Шахтар”, але, враховуючи вищеназвані фактори, у нинішньому сезоні буде важко і гірникам і динамівцям боротися за очки. Чемпіонат передбачається напруженим, отож і цікавим.
— Що скажете про матч за суперкубок України. Динамівці навіть резервним складом змогли обіграти „Шахтар”. Результат став для вас несподіваним?
— Напередодні поєдинку мені багато ставили аналогічних запитань, і я завжди говорив і надалі стверджуватиму — матчі між „Динамо” та „Шахтарем” „приречені” на успіх, хоч у яких би турнірах ці команди зустрічалися, якими б складами вони грали. На всі пересуди відповіддю став сам матч. А його сприйняття вболівальниками в Україні красномовно відображає телевізійний рейтинг. Так, за попередніми розрахунками компанії GFK Ukraine, четвертий розиграш Суперкубка мав загальний рейтинг понад десять відсотків, а матч подивилися понад сім з половиною мільйонів телеглядачів. Цей показник – рівня поєдинків Ліги чемпіонів. Цікаво, що суперкубковий матч викликав неабиякий ажіотаж не лише серед дорослої чоловічої телеаудиторії, а й привабив кращу половину людства. За інформацією GFK Ukraine, чоловіків, старших вісімнадцяти років, які переглянули суперкубковий поєдинок, виявилося трохи більше трьох мільйонів. Тоді як жінок аналогічного віку, котрі споглядали цей матч, було ще більше – майже чотири мільйони! Я вважаю, що це ще один вагомий аргумент на користь матчу за Суперкубок.
— За першими турами вже можна спрогнозувати, хто в нинішньому сезоні буде боротися за бронзу, зону УЄФА, золоті медалі, а хто — за виживання?
— Якщо відповідати на ці питання, то треба бути унікальним прогнозувальником. Я на себе такої відповідальності не візьму. Однак відзначу, що старт нового чемпіонату вже приніс кілька сюрпризів. Якби було все прогнозовано, то це був би нецікавий чемпіонат. Приємність нинішнього ж полягає в тому, що на сьогодні важко спрогнозувати результат будь-якого матчу. У цьому його цінність. У той же час виокремлюється група команд, які будуть боротися за місце у єврокубках. Це „Динамо” і „Шахтар”, буде підтягуватися до них „Дніпро”, „Таврія”. Попри осічки, „Металіст”; донецький „Металург”. Також з приємністю згадаю власника „Арсеналу” Вадима Рабиновича, який поставив перед командою чітке завдання. Якщо навіть не в нинішньому сезоні, то в найближчому майбутньому. Кияни попсують нерви у поточному чемпіонаті багатьом суперникам.
Дещо невдало стартував „Чорноморець,” та на те, я вважаю, є низка об’єктивних причин. Зокрема, заміна головного тренера, методики тренувального процесу, яку втілював Семен Альтман. У Віталія Шевченка своя методика роботи, йому важко було боротися на два фронти. І це позначилося на внутрішньому чемпіонаті. Очкові втрати на старті сезону, можна сказати, були прогнозовані. У той же час матчі кубка Інтертото засвідчили, що у команди є потенціал, хоча і є певні проблеми. З потенційних претендентів на зону УЄФА одеситів я б списувати не став.
„Карпати”, хоч й стартували не зовсім вдало, проте самобутній підхід до всього футбольного господарства, налаштованість президента клубу на підготовку місцевих вихованців, викликає повагу.
— Зупиніться, будь ласка, на „Кривбасі”. У ЗМІ з’явилося багато суперечливої інформації щодо фінансового стану клубу...
— На сьогодні ситуація з „Кривбасом” змінилася кардинально на краще. Треба віддати належне і керівництву клубу і гравцям, які пережили цей важкий для команди період з честю. Наскільки я володію інформацією, сьогодні фінансовий стан клубу стабілізувався.
ЖОРСТКО КАРАТИ АРБІТРІВ – ЦЕ ЩЕ НЕ ЗНАЧИТЬ ЗАПОБІГАТИ ТЕНДЕНЦІЯМ, ЯКІ СТВОРЮЮТЬСЯ У ВІТЧИЗНЯНОМУ АРБІТРАЖІ
— В Одесі перед матчем за Суперкубок країни відбулася зустріч президентів ФФУ і ПФЛ з арбітрами. Якісь перші висновки цього заходу втілюються у життя?
— Вважаю, що підвищення температури навколо суддівства навряд чи може позитивно вплинути на якість арбітражу. Це взаємопов’язані речі — напруга, створена навколо арбітражу, і помилки, яких припускаються судді. Клуби здебільшого з розумінням ставляться до того, що арбітри можуть помилятися.
Але дуже важко провести межу між помилкою і упередженістю.
Перші тури засвідчили, що є реакція окремих клубів на неякісний, на їхню думку, арбітраж. Заради справедливості, відзначу, що ці претензії обґрунтовані. Це і результативні помилки, вилучення або невилучення гравця, а також низка інших помилок, на які звертають увагу клуби. Експертна комісія уже розглянула кілька матчів, частина претензій визнана обґрунтованою. Я думаю, що ця проблема бере початок ще з тих часів, коли ситуація з арбітражем представлялася для громадськості відповідними структурами, як нормальна, хоча вже тоді було видно, що у вітчизняному арбітражі є проблеми. Я говорив про це й раніше — потрібно запобігати негативним тенденціям, які створюються у вітчизняному арбітражі.
Є проблеми. І це проблеми, як організаційного плану, так і методичного, психологічного, морально-етичного. Нині ФФУ активно бореться за чистоту у суддівському корпусі, але, на мій погляд, у своїй активності перегнула палицю. Тій системі покарань, яка зараз існує, як не намагаються її виправдати, аналогів у світовій практиці немає. Щоправда, після зустрічі в Одесі система покарань видозмінилася — тепер за першу „двійку” арбітра попереджають, за повторну — переводять до другої ліги. Я не думаю, що й ця міра покарання розрядить атмосферу. Вона не сприяє нормальній психологічній підготовці арбітра до матчу. Мені, як делегатові ФФУ, доводилося після матчу спілкуватися з арбітрами і, вони напівжартома, напівсерйозно запитували: „Я ще у вищій лізі? Чи вже у першій?”. А щодо клубів, то це їхня реакція у відповідь. Їх теж можна зрозуміти, адже вони вкладають кошти і хочуть, щоб на результат не впливали зовнішні фактори, до яких належать і суддівські помилки. Однак, жорсткі, я б навіть сказав би жорстокі методи покарання не сприятимуть поліпшенню арбітражу. Потрібно вдосконалювати методику підготовки арбітрів, нормалізувати стосунки: арбітр-клуб. Це велика робота, якій повинні приділити увагу і ФФУ, і ПФЛ, і клуби.
— У матчі „Шахтар” — „Динамо” німецький арбітр Герберт Фандель, за відгуками фахівців, провів матч на хорошому рівні. Отже, практика запрошення іноземних арбітрів себе виправдовує?
— Моя думка у цьому питанні не змінилася. Я вважаю, що у свій час було прийняте помилкове рішення — втілити практику запрошення іноземних арбітрів. Було зроблено дві негативні речі: якість вітчизняного арбітражу не покращилася, до того ж матчі українського чемпіонату і розиграшу Кубка України ми перетворили на полігон удосконалення майстерності іноземним арбітрам. Тепер нам можуть подякувати за це федерації футболу відповідних країн. Фактично, ініціатори цих рішень зробили так, що збоку здається: футбольна Україна розписалася перед Європою і, зокрема, УЄФА у власному безсиллі. Ми показали таким чином, що готувати арбітрів ми не вміємо, до нас приїхали арбітри-легіонери і вирішили це завдання! Звичайно, це боляче вдарило по іміджу українських арбітрів на європейській арені. У нас і до того були серйозні проблеми із запрошеннями вітчизняних арбітрів на серйозні матчі міжнародного рівня. Але тепер, коли ми почали запрошувати арбітрів-іноземців, в УЄФА напрошується питання: як ви можете претендувати на серйозні матчі в Європі, якщо в себе не можете розібратися.
— Але ж клуби запрошують іноземних арбітрів не просто так. Вочевидь у них є на те підстави?
— Справді, диму без вогню не буває, але систему запрошення іноземних арбітрів ініціювали керуючі футболом структури країни. Ініціювали таку систему саме вони, а клуби активно включилися у цей процес. І коли така практика набула ледве не масового характеру, то ФФУ внесла обмеження — ліміт на запрошення арбітрів з інших країн — не більше двох разів за сезон. Я вважаю, що коли потрібно було втілювати таку систему, то й вводити ліміт треба було відразу. Але, напевно, краще пізніше, аніж ніколи. Та все ж таки така методика — не вихід із ситуації, адже якщо найнапруженіші матчі будемо віддавати арбітрам-іноземцям, то де ж наші проходитимуть школу вдосконалення? Кожен матч для арбітра — це своєрідне тренування,. Виходить замкнуте коло. Тому, я вважаю, це коло потрібно розірвати і зорієнтуватися на підготовці своїх кадрів. Необхідно зробити жорсткішою реакцію на упереджений арбітраж, але аж ніяк не за природні помилки, якщо вони й результативні.
— Ніде на офіційному рівні не звучить, що той чи інший арбітр діяв упереджено чи був зацікавлений на користь однієї з команд, а проте усі говорять, що така проблема існує. Парадокс.
— Ця тема дуже складна з точки зору достовірності тієї чи іншої інформації. У кожного своє бачення того чи іншого рішення арбітра, але за будь-якими підозрами повинні бути докази, конкретні факти. Оскільки будь-яку людину можна підозрювати і звинувачувати.
— Анатолію Володимировичу, останнім часом керівництво ФФУ і її президент активно наводять наведення порядок у суддівському корпусі. Це справді таке бажання зробити український футбол чистішим? Існує думка, що така акція є агітаційною кампанією перед виборами президента ФФУ...
— На мою думку, тут наявне і те й інше.
У ПИТАННІ МАТУЗАЛЕМА, ОКРІМ ПРАВОВИХ НОРМ, ПОВИННІ БУТИ Й МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ
— Як завершилася епопея з Матузалемом?
— Я не можу наразі додати нічого нового з того, що сповіщають вітчизняні ЗМІ. Футбольний клуб «Шахтар» спрямував позовну заяву в ФІФА, в якій клуб просить зобов'язати футболіста Франселіно Матузалема виплатити як компенсацію за одностороннє розірвання контракту 25 мільйонів євро.
У 2005-му році в Правилах ФІФА з'явилася стаття 17, суть якої в тому, що ФІФА гарантує так званий «захищений» період перші три роки дії контракту футболіста, причому це стосується не тільки молодих футболістів, а має відношення до всіх гравців. Якщо бути точним, футболіст, якому ще не виповнилося 28 років на момент підписання контракту, має «захищений» період на три роки, а футболіст, якому вже 28 – 2 роки. Це і є той відрізок часу, упродовж якого ФІФА захищає стабільність контракту. Захищає шляхом накладення дисциплінарних санкцій на футболіста у вигляді дискваліфікації, у випадку, якщо контракт буде розірваний без поважної причини, а також шляхом накладення дисциплінарних санкцій на новий клуб, який апріорі вважається таким, що підбурював футболіста до розірвання контракту. Як правило, по завершенні цього періоду жодні дисциплінарні санкції вже не накладаються ні на новий клуб, ні на футболіста. Йдеться тільки про грошову компенсацію за одностороннє розірвання контракту без поважної причини, як у випадку з Матузалемом.
Подібні історії відбуваються не лише в Україні, тому говорити про те, що «з України втікають легіонери», щонайменше, некоректно. Таке трапляється в Європі і в усьому світі. Новий клуб, користуючись тим, що компенсація в цьому випадку буде, швидше за все, менша, ніж трансферна вартість і реальна ціна футболіста на ринку, по суті, йде на пряме порушення Правил ФІФА – підбурює футболістів до розірвання контракту.
Я вважаю, що у цьому питанні, окрім правових норм, повинні бути й морально-етичні норми. Звичайно, я маю на увазі з боку Матузалема стосовно „Шахтаря”.
ЯКЩО ДО ДРУГОЇ ЛІГИ ПІДХОДИТИ ФОРМАЛЬНО, МИ ЇЇ ВТРАТИМО
— Анатолію Володимировичу, з другої ліги знялися два клуби – „Спартак” і „Красилів”. Команди знялися, зазнав змін календар і у футбольних колах уже почала поширюватися думка, що ПФЛ вчинила некомпетентно...
— Футбольний клуб — це живий організм і у його життєдіяльності щодня може щось змінюватися. Обидва клуби надали на старті сезону гарантійні листи про те, що вони спроможні проводити змагання. Проте через кілька днів ми отримали вже інші документи, з проханням припинити членство у ПФЛ.
— Але ж подібні випадки уже траплялися, коли клуби надавали гарантійні листи, а потім сходили з дистанції. Невже один лише документ, навіть юридично правильно оформлений, є запорукою такого складного процесу, як виступ у змаганнях?
— Правильною була б система надавання клубами банківських гарантій. Але реалії сьогодення такі, що не кожен клуб вищої ліги може надати такі гарантії, не кажучи вже про другу лігу. Якщо до цього питання підійти саме так, і зробити це формально, ми можемо втратити половину команд другої ліги.
— А як ви ставитеся до позиції президента ФФУ про те, щоб упродовж року інфраструктуру клубів другої ліги провести відповідно до вимог Атестаційної комісії, а потім, у випадку, якщо клуби не дотягуватимуть до відповідного рівня, ліквідувати найнижчу професіональну лігу й створити замість неї напівпрофесійну чи перехідну?
— Категорично проти такого підходу. Адже друга ліга — це базова для нашої молоді і якщо її ліквідувати, то це боляче вдарить і по першій і по вищій лігах. Не треба дивитися на заможні й розвинуті західноєвропейські країни, де існують такі ліги і де рівень навіть життя набагато вищий. Напівпрофесіональний статус — це фактично аматорський. У нас на професіональному рівні багато проблем, то можна собі уявити, скільки їх буде на любительському рівні. Я вважаю, що таким чином цілі регіони можуть бути позбавлені такого видовища, як футбол.
СТВОРЕННЯ ПРЕМ’ЄР-ЛІГИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ НИНІШНІХ ПРАВ КЛУБІВ - ЦЕ ЛИШЕ ЗАМІНА ВИВІСКИ
— Зараз багато точиться розмов про створення прем’єр-ліги. У чому буде її відмінність од вищої ліги ПФЛ?
— Сьогодні її визначним фактором є права клубів. Якщо права ПФЛ, яка об’єднує клуби, залишаться тими ж, що й зараз, а зміниться лише вивіска, то це не вирішення питання. А права, на сьогодні, які делеговані ФФУ, закріплені у відповідному договорі. Наші намагання дещо розширити права ПФЛ в рамках існуючих європейських норм, наштовхуються на негативну реакцію ФФУ. Тому, якщо розглядати створення прем’єр-ліги через призму нинішніх прав, то це буде лише заміна вивіски. Якщо ж навпаки — це буде на краще. Була свого часу зустріч власників клубів, через об’єктивні обставини друга не відбулася. Зараз тривають консультації з членами робочої групи. Найближчим часом ця зустріч має відбутися. І ось одним із стрижневих питань на ній, я думаю, буде йтися про створення прем’єр-ліги.
— А в чому ж буде особливість у функціях і завданнях прем’єр-ліги?
— Сьогодні існує переконання, що у прем’єр-лізі клуби автоматично матимуть більше прав. Я вважаю, це неправильна точка зору. У нас є Рада вищої ліги ПФЛ і клуби мають право вирішувати життєво важливі питання в рамках професіонального футболу самостійно. Знову ж таки, з урахуванням делегованих прав ФФУ. Представники клубів, делеговані від них, мають право вирішити будь-яке питання.
Сьогодні клуби незадоволені питанням ліміту на легіонерів, арбітражем, застосуванням окремих дисциплінарних санкцій. Відразу хочу наголосити — у ПФЛ немає бажання керувати суддівським корпусом (хоча дехто з представників керівних органів ФФУ намагається подати ситуацію громадськості саме так). Ми хочемо, щоб у нас арбітраж був прозорим і щоб усі арбітри і делегати були однаково відповідальні перед законом.
Ніхто не говорить про підпорядкування суддівського корпусу ПФЛ, мова йде про вплив на цей процес. Клуби вважають, що вони не можуть бути сторонніми спостерігачами, виплачувати гонорари арбітрам і не мати жодного впливу. Це дуже серйозне питання, яке викликає багато дискусій. Щодо застосування дисциплінарних санкцій — на сьогодні будь-яке рішення бюро ПФЛ Контрольно-дисциплінарний комітет ФФУ може відмінити. Це взагалі унікальне явище у світовому футболі, коли за власним рішенням один із членів КДК може переглянути рішення бюро. Наприклад, є спір двох клубів, бюро ухвалює певне рішення, обидва клуби задоволені, але один з членів КДК може „за власним міркуванням” подати апеляцію на рішення бюро ПФЛ! І КДК може ухвалити будь-яке інше рішення! Хіба це не нонсенс? Наявність таких речей спонукає клуби до пошуку нових методів і форм діяльності, зокрема створення прем’єр-ліги, де клуб, ухвалюючи рішення, міг би розраховувати на його остаточність, а не так, як це відбувається сьогодні.
ЦЕ ДУЖЕ ДОБРЕ, КОЛИ РАХУЮТЬ ГРОШІ НАШОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
— У нинішньому сезоні підвищено внески клубів на участь у змаганнях. Чим це обумовлено? І взагалі куди йдуть ці кошти?
— Почну з останнього. Більшість грошових внесків клубів втрачаються на виплату гонорару арбітрам і делегатам. Від суми, що залишилася, двадцять відсотків ПФЛ, згідно з договором, спрямовує ФФУ на її потреби. Також ПФЛ відшкодовує 50 відсотків витрат на підготовку арбітрів та делегатів і 50 відсотків на виготовлення медалей для переможців та призерів змагань у трьох лігах.
Крім того, ПФЛ оплачує всі призи, які вручаються у професіональному футболі. Іншу частину витрат становлять кошти для забезпечення життєдіяльності адміністрації ПФЛ (оренда приміщення, комунальні послуги та інше). А ціни, як відомо, постійно зростають.
Найбільше підвищення внеску торкнулося вищої ліги. З нинішнього сезону, окрім делегата на матч, призначається й інспектор. До того ж у вищій та першій лігах клуби не розраховуються з арбітрами і делегатами за відрядження на місцях, як це було раніше (добові, оплата проїзду та проживання). Тепер ці кошти увійшли до загального заявкового внеску клубу. А розрахунки з арбітрами і делегатами (до речі, за пропозицією клубів) проводить ПФЛ. Тож це ще один фактор, який вплинув на підвищення заявкового внеску.
— Багато розмов у минулому сезоні точилося навколо штрафів ПФЛ...
— Справді, тема штрафів з певною періодичністю з’являлася на шпальтах окремих видань. Як на мене, це нормально, коли преса стежить, куди витрачаються гроші в організації, відповідальній за професіональний футбол. Інша річ, як подається цей матеріал футбольній громадськості і з якою метою. Хочу вкотре наголосити — система штрафів це не є ноу-хау нинішнього керівництва ПФЛ, як натякають деякі „борці за справедливість”. Вона бере свій початок від дня створення ПФЛ у 1996-му році. Розміри штрафів були введені нашими попередниками. З нинішнього сезону анульовані штрафи за вилучення футболістів. І ще одне нововведення: усі штрафи впродовж сезону акумулюються на рахунку ПФЛ, а потім Центральна Рада вирішує, яким чином їх використовувати.
ПФЛ НЕ ПОВИННА ВИКОНУВАТИ РОБОТУ АРБІТРІВ
— Анатолію Володимировичу, на останньому виконкомі ФФУ ПФЛ звинуватили в неоперативності у вирішенні гострих питань останнього часу і навіть було порушене питання про передачу обов’язків апарату швидкого реагування структурі ФФУ. Яке ваше ставлення до цього?
— Апарат швидкого реагування був створений ФФУ як Комітет професіонального футболу ФФУ (за наявності ПФЛ!). Із двох цих апаратів явно один зайвий. Хоча, як видно, створена ФФУ з далекоглядними планами на майбутнє. Ми вже звикли до того, що, на випадок, коли бюро ПФЛ приймає рішення, яке комусь не подобається, нас лякають або обмеженням функцій або скасуванням нашої структури. Я ж рекомендую тим людям, які борються за чистоту українського футболу і чіпляються до рішень бюро, почати це робити зі структур, які їм підвладні безпосередньо. Я готовий відповідати за правильність прийняття рішень, зокрема щодо дискваліфікації гравців Старцева та Фернандинью. Ці рішення, наголошую, були ухвалені „завдяки” відповідним структурам ФФУ. Якби ми своєчасно отримали відповідну інформацію (а нам зобов’язані були її саме так надати), то й рішення були б ухвалені коли слід. А все почалося з того, що був створений прецедент з дискваліфікацією Жадсона. Цей момент підняла преса, але окремі її представники, на жаль, діють вибірково. Саме з цього і потяглася ланка наступних подій.
— Основний критерій звинувачення на адресу бюро ПФЛ був такий — чому бюро ПФЛ не відреагувало на порушення Старцева і Фернандинью, коли матч бачила вся країна, коли через офіційний сайт ФК „Карпати” про це було озвучено на всю Україну? Навіщо ПФЛ при явних порушеннях цих гравців ще раз направляло відеоматеріали у Експертну комісію ФФУ, адже тим самим затягувався розгляд справи?
— Бюро ПФЛ не повинно займатися роботою арбітрів і не зобов’язане виконувати їхні прямі обов’язки. Цим повинна займатися ФФУ і її відповідні структури. Чому за ці явні моменти до арбітрів і делегатів не вжито відповідних санкцій, за відсутність реакції з боку перших і не надання вчасної інформації з боку других? Всі бачать наслідки, але не помічають причин. Якщо діяти так, як рекомендують окремі представники керівництва ФФУ, то бюро ПФЛ перетвориться на постійний кінозал для перегляду моментів. На них повинні реагувати арбітри. А та практика, яку нам хочуть нав’язати, може мати серйозні наслідки. Наприклад, матч не транслювався, там сталося таке ж, і один із клубів дав інформацію відразу, а інший може через двадцять днів. А де гарантія, що це може бути зроблено не з вигодою для себе? Це може викликати серйозні наслідки, коли можна вплинути на дискваліфікацію гравця в залежності від того, які будуть матчі і коли подана заява.
